чиясь мрія

Поїздочка

Їхала ниньки в маршрутці номер 24. Зазнала я в ній, що називається "шокової аромотерапії". Коли я зайшла в маршрутку, то насамперед хотілося запитати у водія, навіщо він роззувся, на помінявши шкарпеток... Але, повірте, запах невипраних шкарпеток був би запахом квіточок. Деякі люди, проїхавши зо два метри, просили у водія гроші назад і виходили. Але я ризикнула таки їхати тим маршрутом, оскільки наступного автобуса треба було б чекати ще довго. І як потім з'ясувалося, добе, що я не вийшла, бо на рейсі було тільки чотири машини. 
Словом, хтось із попередніх пасажирів, віз, очевидно, м'ясо, яке собі тихенько пускало сочок, а той сочок у таку спеку моментально засмерджувався. Словом, штин стояв неймовірний, не допомагали ані відчинені люки, ані вікна. Подивувалася я  спокою і врівноваженості водія. Нам то що - проїхався і вийшов, а йому в тому штині довелося цілий день їздити. Основне, що він не відгавкувався на всілякі прикрі вислови і претензії від пасажирів. А спокійно відчиняв люки і двері між зупинками. Щоб провітрити салон. А ще в тій маршрутці постійно відвалювались якісь дверцята з самого заду салону. Водій спокійно зупиняв маршрутку і спокійно йшов прикручувати ті дверцята.
Словом, це добре, що водій був таким спокійним... Ну просто удав якийсь... 
чиясь мрія

Гарний день

Сьогодні приїжджала в гості на роботу - я ще на лікарняному, а за співробітниками і робочою атмосферою встигла скучити. Була рада зустрітися з тими, з ким зустрілася, поспілкуватися, з деким і пообніматися. Я часто люблю повторювати, що для щастя потрібно дуже мало. Трішки обіймів, декілька щирих усмішок, кавалок сирника...
Їхала додому і уявляла себе морозивом - була така сама липка і топилася на сонці.
Ввечері були родинні посиденьки з нагоди 16-річчя моєї сестри. На щастя, посиденьки тривали не надто довго, тому що розумна сестра зробила вибір на користь театру, а не на користь застілля... Я за неї рада. Це був сміливий вчинок.
А ще вечір приємно потішив прогулянокю з коліжанкою і її маленьким синочком Северинком. Мушу зізнатися чесно, обійми цього малесенького мужчинки багато чого варті! Давно мене ніхто так не обіймав... 
Ох, а ще ті сюрконики за вікном...
чиясь мрія

Вечірні звуки

Сутінки прокралися на балкон тихою і м'якенькою ходою кішки. Легенько оустилися на плечі теплим шарфом і торкнулися очей ледь прозорою синявою. Сумирно сюркочуть коники в  траві, а в небі вже якось доволі сонно перегукуються стрижі і ластівки. Здалеку долинає голос потяга, що везе когось додому після роботи, а когось в довгоочікувану відпустку... Старі акації,  що ростуть одразу за моїм вікном, розповідають останні на сьогодні казки, їх заколисує вітер, а мене - шум їхнього гіляччя. Ще звідкілясь долинає мукання корів, які поділилися зі своїми господарями порцією запашного і свіжого молочка. Всі готуються до сну...
Отак би сидіти і мріяти - про подорожі, нові міста, нові знайомства... А мрія плавно перетікає в сон, що вже принишк під моїм вікном...

 
чиясь мрія

Банальні мрії

Давно мріяла сидіти на балконі, задерши ноги, і водночас гортаючи сторіки Інтернету в пошуках чогось цікавого. Гм, мрія збулася. "Спіймали" вай-фай від сусідів...
Так класно, пташки співають, вітерець віє, спокій і прохолода.
А ще горнятко чаю з лимоном і просто позитивний настрій. А це так важливо мати гарний настрій, особливо в процесі одужання - фізичного і психологічного. На жаль, темними ночами страх повертається, але вчуся з ним боротися.
Всім гарного настрою і позитивного налаштування! 
чиясь мрія

Я жива. І я інша...

А, може, і не дуже інша, але погляди на життя таки змінилися. Я почала по-новому дивитися на багато речей, інакше сприймаю жарти, з яких раніше реготала, переоцінила певні життєві цінності і змінила ставлення до деяких людей. Інакше й бути не могло. Я знала, що хвороби змінюють людей, от і переконалася в цьому на власній шкірі.
Мама завжди казала, що я занадто серйозна (хоча я себе такою не вважала, але збоку видніше). Тепер мама каже, що я стала ще серйознішою, а очі стали сумнішими. Можливо, їй це здається у зв’язку з пережитими подіями.
До того ж у мене з’явився нав’язливий страх, що я перестала подобатися чоловікам, а жінки дивляться на мене і жаліють, що ще гірше. Думаю, що в кожної жінки іноді виникає такий страх. Бо ж це не просто неприємно, а в певний момент просто перестаєш відчувати себе жінкою, а просто якоюсь худющою двоногою істотою... Отож в мене виникла манія подобатися буквально всім. Оскільки в моєму оточенні зараз не надто багато чоловіків, то "жертвами" стали хірург, анестезіолог та інші медпрацівники, які брали участь в моєму лікуванні і ставленні мене на ноги. 
За моїми скромними спостереженнями, задоволеними залишилися всі. І основне я.
Тепер я знову вдома. Наразі без невідкладної потреби з дому не виходжу, а тоді, коли таки доводиться вийти, без мінімального макіяжу з хати себе не випускаю. Це якось додає впевненості і просто настрою.
Загалом одужання відбувається значно швидше, аніж я на це сподівалася, тож не можу не сказати дякую всім, хто мене підтримував :-)
Усіх люблю і сподіваюся, що дописів на тему лікарні в мене поменшає. 
чиясь мрія

Як не з’їм, то хоч понадкушую...

Не впевнена, що та фраза пасує до розповіді про книжки, але так воно вже є. Та й до того ж, я точно знаю, що їх я з’їм, просто проковтну з шаленим задоволенням і ще й облизуватимусь.
Так-от, зараз я читаю роман Ірини Вільде "Сестри Річинські". Поруч на столі лежить нова книжка видавництва "Урбіно" "Хроніка любовних подій", надчитала перших 65 сторінок, наразі не готова її якось характеризувати, хоч можу коротко сказати - подобається.
Сьогодні мені дали почитати книжечку Марини Аромштам "Коли янголи відпочивають". Тримаю її на десерт після гіркої пілюлі. А ще я нині зайшла в книгарню Є і не втрималася, щоб не купити собі книжку Януша Вишневського "Бікіні". Теж уже надчитала декілька сторінок. Хотіла б почитати й інші його книжки. Думаю, що з часом я це зроблю.
Отака я книгогризка :-)







чиясь мрія

Гороскоп

У гороскопи не вірю, але читаю їх задля розваги. Але ось цей "Ароматний" гороскоп для Стрільців мені сподобався і змусив заусміхатися. Щось у цьому таки є...
Власне гороскоп. Більшість Стрільців народжені оптимістами. Їхня стихія – вогонь – допомагає їм у пошуку своїх ідеалів. Завдяки своєму позитивному ставленню до світу і людей вони мають багато друзів. Букет гербер змушує затріпотіти серце Стрільця, а запах лаванди і цитрусових діє на Стрільця як “жива вода”. Стрільцям подобаються екзотичні й оригінальні аромати. Вони можуть нагадувати морську свіжість або екзотичний різкуватий аромат далеких квітів і тропічних фруктів. У запаху можуть бути присутні аромати іланг-ілангу, гвоздики, майорану або анісу. Стрільцям дуже сподобається флакончик нетрадиційної форми королівсько-синього або вогненно-червоного кольору
.
Хоча з останнім реченням я не погоджуюся. Особисто я, яко Стрілець, люблю звичайні прозорі флакончики. Але - про смаки не сперечаються.
P.S. Кого цікавлять інші знаки - читайте в липні газету "Гороскоп-плюс"
чиясь мрія

Мої походеньки

Незважаючи на спеку, яку я дуже люблю, але яку я зараз переношу не надто добре, хочеться пригод, мандрів і подорожей! Хочеться квітів, легкого вітерцю, схожого на обійми, затишку біля води - річки чи озера. Хочеться шуму  зелених дерев, ароматів липи, барвистих спідничок і легкості сарафанів...
На жаль, мандрівки обмежені в своєму маршруті і не віщують нічого "цікавого", окрім стін лікарняних. Щоразу, коли виходжу за межі поліклініки чи лікарні - ніби заново народжуюся.
Та як би там не було, в найближчих планах - похід на джерело. Пам’ятаю його ще з дитинства - ходили туди по воду, хоч йти доволі далеченько. Потім я виросла і геть розлінилася. Навіть не пам’ятаю, коли була там востаннє. Тож це обов’язково треба виправити!
чиясь мрія

Навіяне дощем

Надворі чергова літня гроза. За вікнами хтось із сусідів покосив траву, і тепер вона просто неймовірно пахне, змішуючи свій аромат із краплями дощу і пилюки. На ринву над балконом з якогось дива приземлилася блакитнокрила сойка. Вона з цікавістю зазирнула, щоб подивитися, що ми робимо, і полетіла собі геть. На думку бабці, вона щось віщує, хоч я волію про таке не думати.
І все ще пахне у вазі прив’ялий жасмин, а мені до повного щастя не вистачає ще жменьки карпатського чебрецю, теплих обіймів і... 
Зрештою, завжди чогось хочеться, правда ж?